Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2015 р. м. Київ К/800/41644/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

Калашнікової О.В.,

Васильченко Н.В.,

Леонтович К.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2014 року у справі № 805/4312/14 за позовом ОСОБА_5 до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Головного управління юстиції у Донецькій області, Державної реєстраційної служби України, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Головного управління юстиції у Донецькій області, Державної реєстраційної служби України, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_4, в якому просила: визнати дії неправомірними та зобов'язати державного реєстратора Державної реєстраційної служби України зареєструвати право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 11.11.2013р. по справі №2/262/1767/2013.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача щодо відмови в державній реєстрації речових прав на нерухоме майно за позивачем на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, є неправомірними та не узгоджуються з вимогами діючого законодавства.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2014 року, позовні вимоги задоволені. Зобов'язано державного реєстратора Державної реєстраційної служби України зареєструвати право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 11.11.2013р. по справі №2/262/1767/2013.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_4 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору користування земельною ділянкою № 11/5774 від 28.05.2013р., Донецька міська рада (розпорядник) дозволила користувачу (ОСОБА_5) використовувати земельну ділянку без виділення в натурі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказаний договір діє до моменту оформлення та державної реєстрації права на земельну ділянку відповідно до діючого законодавства, але не більше 2 (двох) років.

Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 11.11.2013р. по справі № 2/262/1767/2013 за позивачем визнане право власності на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку літера "Е-1,2" з житловою площею 83 м2, прибудови літера "е", терас літера "е-1", "е-2", сараю літера "З", уборної літера "И", вольєру літера "К", погребу літера "Л", орогожі 5-13, тротуару I,II. Рішення суду набрало законної сили.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 9080782 від 16.12.2013р. було відмовлено позивачу у державній реєстрації права власності на житловий будинок, розташований за відповідною адресою, с посиланням на те, що: надане позивачем рішення суду не містить необхідні для державної реєстрації відомості щодо об'єкту нерухомого майна (інформацію про загальну площу домоволодіння, інформацію про кадастровий номер земельної ділянки); надана позивачем копія технічного паспорту не засвідчена належним чином, не подана копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Додатковим рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 23.12.2013р. по справі № 2/262/1767/2013 визнане за позивачем право власності на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку літера "Е-1,2" загальною площею 145,1 кв.м., з яких житлова площа складає 83 кв.м., прибудови літера "е", терас літера "е-1", "е-2", сараю літера "З", уборної літера "И", вольєру літера "К", погребу літера "Л", орогожі 5-13, тротуару I,II. Рішення набрало законної сили 03.01.2014р.

Позивач 27.01.2014р. вдруге звернувся до відділу Державно реєстрації речових прав на нерухоме майно Головного управління юстиції в Донецькій області із заявою про державну реєстрацію належного йому житлового будинку, розташованого за відповідною адресою, та надав додаткове рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 23.12.2013р. по справі №2/262/1767/2013, яке містить інформацію про загальну площу володіння.

Рішенням державного реєстратора № 10374853 від 28.01.2014р. було вдруге відмовлено позивачу у державній реєстрації права власності на житловий будинок, розташований за відповідною адресою, з посиланням на те, що із поданих заявником документів неможливо встановити факт реєстрації речового права власника об'єкта речового майна на земельну ділянку, на якій цей об'єкт розташований, а саме: заявником не надано документу, який посвідчує речове право на земельну ділянку, що є обов'язковим у разі проведення державної реєстрації на побудований об'єкт нерухомого майна. Також було зазначено, враховуючи, що житловий будинок, щодо якого подано заяву є новим будівництвом, заявник повинен надати документ про присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що державним реєстратором ОСОБА_4 відмовлено у державній реєстрації права власності відповідно до діючого законодавства, при цьому суперечливості законодавства не дають змоги позивачу реалізувати своє право на реєстрацію права власності об'єкта нерухомого майна.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" № 1952 від 01.07.2004р. (далі - Закон №1952-IV), державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону № 1952 обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: разом з іншим, право власності на нерухоме майно.

Відповідно ст.16 Закону №1952 заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав, на території якого розміщений об'єкт нерухомого майна або більша за площею його частина. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав, та документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно ч.1 ст. 19 Закону №1952 державна реєстрація прав проводиться, зокрема на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно положень ст.24 Закону №1952, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, серед іншого у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

У відповідності до ч.2 ст.24 Закону № 1952-IV за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно ч.4 ст.24 Закону № 1952-IV відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення державного реєстратора №10374853 від 28.01.2014р. про відмову у державній реєстрації права власності на житловий будинок, обґрунтовано тим, що із поданих заявником документів неможливо встановити факт реєстрації речового права власника об'єкта речового майна на земельну ділянку, на якій цей об'єкт розташований, а саме: заявником не надано документу, який посвідчує речове право на земельну ділянку, також документу про присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року N 703.

Згідно п. 26 Порядку для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Як встановлено пп. 10 п. 27 Порядку, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 46 Порядку для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім зазначених документів, подає органові державної реєстрації прав: документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер); документ, що підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (у разі проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Згідно ч. 2 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Процедура прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначена Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року N 461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів".

Судами не встановлений факт того, що позивачем до органу реєстрації надавався документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований побудований об'єкт нерухомого майна, а також рішення про присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Враховуючи, що положення ст. 24 Закону № 1952-IV містять зазначені у рішеннях про відмову у державній реєстрації підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а також з огляду на те, що встановлення наявності обставин, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав (п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") є виключною компетенцією державного реєстратора, колегія суддів, дійшла до висновку про помилковість та передчасність висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язати державного реєстратора зареєструвати право власності на житловий будинок, на підставі рішення суду.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального права, тому касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої і апеляційної інстанції підлягають скасуванню з винесенням постанови про відмову у задоволенні заявленого позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно

Помічник судді Ю.М. Дрибас